Хотіли зранку води, нам налили вина,
Просили листя дерев, дали квіт пелюстки,
Чужі забули свої, придбали в касі квитки,
Нервово грала струна, скінчилися сірники.
Задзвонив телефон, у брудному вікні
По дорозі зима йшла кудись навесні,
Ми сідали в трамвай, вдома випити чай,
Нервово грала струна про незабарвлений рай.

Скажи мені:"Прощавай,"
Скажи собі:"Прощавай,"
Скажи всім нам:"Прощавай,"
Та поїхали в рай.

Ми рахували роки, на стіні календар,
А з віршами листки зараз дим або пар,
Пару пар парових у парнім молоці,
Не було на початку, проте буде в кінці.
Наркотична любов, божевільна війна,
Вже тобі все одно, я сьогодні сумна.
Ми блукали в пітьмі, блукали б далі, нехай,
Та співала струна про незабарвлений рай.

Скажи мені:"Прощавай,"
Скажи собі:"Прощавай,"
Скажи всім нам:"Прощавай,"
Та поїхали в рай.

Я не хотів би бути тим, якого не згадати тим,
Якого не забути,
Мене цікавили слова, боліла сильно голова
Від гіркої отрути.
Забудь мене і навпаки
Згадай про трави та гілки,
Попробуй, щось відчути,
Як не хотів я бути тим, якого не згадати тим,
Якого не забути.

Сумная я, сумная ти,
Сумная я , моя печаль.

Така заблизька та легка, немов повітряна ріка
Заводить винний гвинтокрил,
Мобільний пише "смс", до тебе їде мерседес
За декілька земних хвилин.
А з неба сипеться вода, дроти і голки і слюда,
Там попіл смажених грошей.
Я починаю новий день уривками своїх пісень,
Вогнем прокурених ночей.

Сумная я, сумная ти,
Сумная я , моя печаль.

Тривога жде, як зрадник мій, безродий та сліпий водій
Сміється наді мною,
У прірву марного буття немає більше вороття,
Кімната лишеться пустою.
Я не хотів би бути тим, якого не впізнати тим,
Якого не забути,
Мене залишились слова, лише боліла  голова
Від гірк ... Читать дальше »