Куди ти подінешся з „Підводного човна”

...особливо, якщо на тебе націлюють „Базуку”. Але не лякайтесь, це не боляче. Це лише назви рок-команд, які виступали, які виступали в клубі –кафе „Вавілон-ХХ” на рокотеці.

Мабудь, кожна людина має свою думку про рокерів та рокоманів. Як правило, думки діляться на три типи:

„А мені це на дідька?!”

„Чим би в них кинути? Де мої гнилі помідори?”

„Wow, це те, що я щукав усе життя!”

Молоді виконавці, молоді групи, нові погляди – все це разом і складає „undeground”. Але розголос і свій слухач можуть бути ще попереду, і тільки у випадку прогресу. Як живі докази цієї думки, Роман Чайка та Тарас Чубай були (може , випадково, а може ні) присутні в залі з блукаючими посмішками слухали виконавців. Крім уже згаданих „Підводного човна” та „Базуки-бенду”, виступали групи „Джеф” та „Манускрипт”.

„Інтелігенську „ зовнішність „човнарів” місцями ілюстрували індійські танці та підспівування, логічно доповнювала ненавязлива мелодійність скрипки. До речі, вокаліст виконував неоднозначні рухи в бік танцюристки (вона ж скрипалька, вона ж індійський вокал). Однак початок виявився направду „інтелігентським”.

Про „Базуку” можна сказати одне: жіночий вокал із джазовими даними у роковому виконані – це заслуговує на визнання. Хоча шанувальників вияилось лише двое: соромязливі хлопчики, котрі чемно стрибали перед сценою (так хотілося подарувати їм скакалки!).

Взгалі все було чудово. Вїдливий сигаретний дим лше починав пекти очі; вуха ще не дуже боліли від упертої щиросердечності барабанщика, алкоголь лише добирався до голови.

Наступними виступали „Джефівці”. Оскільки їх стиль – рокабілія (вони ж кажуть „рокодебілія”), то початок виступу був незвичним. На сцені зявився дещо нетверезий молодик, він буцім-то українською мовою почав оповідати, хто ці хлопці і шо вони „абажають”. З незясовних причин у нього раптом виникли проблеми з мовленням: бідолаха затинався на кожному складі. Та коли, нарешті, почався виступ „ Джеф” таки завів публіку. Вже десять-пятнадцять рокоманів стрибали під сценою, вдаючи, що танцюють рок-н-ролл. На жаль, їм ,напевне, не показували, як це робиться.

На цій стадії спливає в памяті цитата: „І я там був, мед-пиво пив.” Меду не було , натомість решти алкогольних напоїв не бракувало. А в цей час вокаліст „Джефа” пив на сцені „Кока-колу”. Мало того, що співає англійською мовою, та ще й чужинський напій рекламує!

Останім виступав „Манускрипт”. Не так давно ця група мала репутацію найавтентичніщої з-поміж усіх інших, що виступали у „Вавілоні” того вечора. Але, мабуть, відтоді, хлопці змінили напрямок або забагато випили. Так чи інакше, виступ виглядав, як справжній „indastrial”. У вокаліста тричі ломався мікрофон, точніше це він так думав, і посеред пісні видавав в „ефір” не зовсім (чи зовсім ні) цензурні вислови. Посеред другої пісні зі стелі посипались іскри – згорів освітлювальний прилад. Уявіть: на сцені темно, ледве видно музикантів, лунає жорсткий рок, сцену заповнює дим (піроефекти), вокаліст з диким криком падає на коліна, ледве не гублячи мікрофон... І в цей момент посеред сцени виникає драбина, і вгору лізе симпатичний чоловяга із симпатичним вогнегасником. Вавілон!

Загалом, групи виступили добре, а в „проколах” вина техніка. „Вавілон” витримав чергове нашесття рокерів, отже, він витримає все. І, може, навіть заробить, здаючи пляшки, що стояли в фантастичній кількості по периметру всього залу...

Віра Крикус