Хотіли зранку води, нам налили вина, Просили листя дерев, дали квіт пелюстки, Чужі забули свої, придбали в касі квитки, Нервово грала струна, скінчилися сірники. Задзвонив телефон, у брудному вікні По дорозі зима йшла кудись навесні, Ми сідали в трамвай, вдома випити чай, Нервово грала струна про незабарвлений рай.
Скажи мені:"Прощавай," Скажи собі:"Прощавай," Скажи всім нам:"Прощавай," Та поїхали в рай.
Ми рахували роки, на стіні календар, А з віршами листки зараз дим або пар, Пару пар парових у парнім молоці, Не було на початку, проте буде в кінці. Наркотична любов, божевільна війна, Вже тобі все одно, я сьогодні сумна. Ми блукали в пітьмі, блукали б далі, нехай, Та співала струна про незабарвлений рай.
Скажи мені:"Прощавай," Скажи собі:"Прощавай," Скажи всім нам:"Прощавай," Та поїхали в рай.
|
Я не хотів би бути тим, якого не згадати тим, Якого не забути, Мене цікавили слова, боліла сильно голова Від гіркої отрути. Забудь мене і навпаки Згадай про трави та гілки, Попробуй, щось відчути, Як не хотів я бути тим, якого не згадати тим, Якого не забути. Сумная я, сумная ти, Сумная я , моя печаль. Така заблизька та легка, немов повітряна ріка Заводить винний гвинтокрил, Мобільний пише "смс", до тебе їде мерседес За декілька земних хвилин. А з неба сипеться вода, дроти і голки і слюда, Там попіл смажених грошей. Я починаю новий день уривками своїх пісень, Вогнем прокурених ночей. Сумная я, сумная ти, Сумная я , моя печаль. Тривога жде, як зрадник мій, безродий та сліпий водій Сміється наді мною, У прірву марного буття немає більше вороття, Кімната лишеться пустою. Я не хотів би бути тим, якого не впізнати тим, Якого не забути, Мене залишились слова, лише боліла голова Від гірк
...
Читать дальше »
| |