Куди ти подінешся з „Підводного човна”
...особливо,
якщо на тебе націлюють „Базуку”. Але не лякайтесь, це не боляче. Це лише назви
рок-команд, які виступали, які виступали в клубі –кафе „Вавілон-ХХ” на
рокотеці.
Мабудь,
кожна людина має свою думку про рокерів та рокоманів. Як правило, думки
діляться на три типи:
„А мені це
на дідька?!”
„Чим би в
них кинути? Де мої гнилі помідори?”
„Wow, це те, що я щукав усе
життя!”
Молоді
виконавці, молоді групи, нові погляди – все це разом і складає „undeground”. Але розголос і свій слухач можуть бути ще попереду,
і тільки у випадку прогресу. Як живі докази цієї думки, Роман Чайка та Тарас
Чубай були (може , випадково, а може ні) присутні в залі з блукаючими
посмішками слухали виконавців. Крім уже згаданих „Підводного човна” та „Базуки-бенду”, виступали групи „Джеф” та
„Манускрипт”.
„Інтелігенську „ зовнішність „човнарів” місцями ілюстрували індійські
танці та підспівування, логічно доповнювала ненавязлива мелодійність скрипки.
До речі, вокаліст виконував неоднозначні рухи в бік танцюристки (вона ж
скрипалька, вона ж індійський вокал). Однак початок виявився направду
„інтелігентським”.
Про
„Базуку” можна сказати одне: жіночий вокал із джазовими даними у роковому
виконані – це заслуговує на визнання. Хоча шанувальників вияилось лише двое:
соромязливі хлопчики, котрі чемно стрибали перед сценою (так хотілося
подарувати їм скакалки!).
Взгалі все
було чудово. Вїдливий сигаретний дим лше починав пекти очі; вуха ще не дуже боліли від упертої
щиросердечності барабанщика, алкоголь лише добирався до голови.
Наступними
виступали „Джефівці”. Оскільки їх стиль – рокабілія (вони ж кажуть
„рокодебілія”), то початок виступу був незвичним. На сцені зявився дещо
нетверезий молодик, він буцім-то українською мовою почав оповідати, хто ці
хлопці і шо вони „абажають”. З незясовних причин у нього раптом виникли
проблеми з мовленням: бідолаха затинався на кожному складі. Та коли, нарешті,
почався виступ „ Джеф” таки завів публіку. Вже десять-пятнадцять рокоманів
стрибали під сценою, вдаючи, що танцюють рок-н-ролл. На жаль, їм ,напевне, не
показували, як це робиться.
На цій стадії
спливає в памяті цитата: „І я там був, мед-пиво пив.” Меду не було , натомість
решти алкогольних напоїв не бракувало. А в цей час вокаліст „Джефа” пив на
сцені „Кока-колу”. Мало того, що співає англійською мовою, та ще й чужинський
напій рекламує!
Останім
виступав „Манускрипт”. Не так давно ця група мала репутацію найавтентичніщої з-поміж
усіх інших, що виступали у „Вавілоні” того вечора. Але, мабуть, відтоді, хлопці
змінили напрямок або забагато випили. Так чи інакше, виступ виглядав, як
справжній „indastrial”.
У вокаліста тричі ломався мікрофон, точніше це він так думав, і посеред пісні
видавав в „ефір” не зовсім (чи зовсім ні) цензурні вислови. Посеред другої
пісні зі стелі посипались іскри – згорів освітлювальний прилад. Уявіть: на
сцені темно, ледве видно музикантів, лунає жорсткий рок, сцену заповнює дим
(піроефекти), вокаліст з диким криком падає на коліна, ледве не гублячи
мікрофон... І в цей момент посеред сцени виникає драбина, і вгору лізе
симпатичний чоловяга із симпатичним вогнегасником. Вавілон!
Загалом, групи
виступили добре, а в „проколах” вина техніка. „Вавілон” витримав чергове
нашесття рокерів, отже, він витримає все. І, може, навіть заробить, здаючи
пляшки, що стояли в фантастичній кількості по периметру всього залу...
Віра Крикус
|