Эрмангарда, эрмангарда,
Продал душеньку свою,горемыка,
Продал душеньку свою,горемыка,
Продал душеньку свою,горемыка,
За алтын
Навсегда.

Повторно возложивши очи над священным манускриптом так кстати снипошленным в ящик напрыкинци оф инде самбль вославить умну в мантру я приклонившись приступаю к долгой и бесмертной смутре ибо Осирис-вседержитель наш внемлет Дмитрия рассказам о том как хлебом неединым живет немытая душа а также жаждой сластолюбца и безрасудного кутилы чьи искушения могучею рукою поверженны в мирскую сую
Амен.

Эрмангарда, эрмангарда,
Продал душеньку свою,горемыка,
Продал душеньку свою,горемыка,
Продал душеньку свою,горемыка,
За алтын
Навсегда.

На любви помешанный
К потолку привешенный
На веревке смазаной
Он попросту висел
Ему не надо солнышка
Теперь весь мир
Как стеклышко
Теперь он разлагался
И был белей чем мел

А вонь его заманчиво
Тянула мух доверчивых
И стаями жужжащими
Они к нему летят
И черви злоебучие
Гады блядь ползучие
Лазят по кишечнику
И изнутри едят

Черт с ними - с червяками
Да
И мухи не беда
Ага
Может и не вешался б
А
Если б не она

Сама она красавица
И зад ее всем нравится
Глаза ее кокетливы
Улыбка - жемчуга
А он висит болтается
Душа пред Богом кается
Милиция с тринадцати
Все ищет дурака
Но вонь его заманчиво
Взывает мух окресносных
И вот они жужжащие
На душок летят
Ну и в полне естественно
Что черви злоебучие
Гуляют по кишечнику
И изнутри едят

Поверх сонця та поверх небес
Піднімаються мої долоні
Я хотів би прийняти твій хрест
Відчути серцем твій промінь

Научи мене плавити лід
Душ заблукавших у лісі
Я не хочу побачить цей світ
Охляп на кривавому списі

В ці осінні дні
Осінні дні
В ці осінні дні
Осінні дні

Поміж літа та поміж зими
Де порожні оселі
Сповнений віри я лину туди
Із-попід темної стелі

Подаруй мені подих весни
Розв'яжи мої крила
Благаю тебе: прости, відчини
Двері до твого світила

В ці осінні дні
Осінні дні
В ці осінні дні
Осінні дні

На зелених дівочих ланах
Світить сяйво безкрайнє
Серед сяйва з'являєтся птах
Птах мовчазного кохання

Поверх сонця та поверх небес
Піднімаются мої долоні
Я хотів би прийняти твій хрест
Відчути серцем твій промінь
В ці осінні дні
Осінні дні
В ці осінні дні
Осінні дні

Сонце за хмари від вітру
Тікає
Тінь місто накрила, вона нас
Лякає

Десь плаче дитя, що батьків
Загубило
Небіжчик забув вже, коли його
Вбило

Де вогнем горить земля
Там плаче душа твоя й моя
Ллєтся як джерельна кров
Пізно молитись, бо час прийшов
Бо час прийшов...

Метелик плекає відірвану
Руку
Летить на вогонь і гине
Без звуку

Черга за ним посуваєтся
Далі
Лиш оплески чути в глядацькому
Залі



Сусідка темряви світло
Малює
Вона не радіє, вона не
Сумує

Її діями, певно, безглуздість
Керує
Вона є істота, що тут не
Існує

Летить собі корова
Летить собі додому
Сяде ось на квітку
Крилами маха
Візьме си папіросу
Затєжку зробить добру
І полетить на північ
Яйця відклада

А може, то єхидна
Чи то єдиноріг
А може, твої очі
Упали на поріг
І тепер однісінькі
Тільки твої очі
Зранку і до ночі
Оченьки твої

І ось подумав я
Що ти вже не моя
Зіронька моя,
Чому ти не моя
Пробач мені, прости
Що я не можу йти
Бо йти не можу я
Зіронька моя
Одинокая

Тебе давно шукають
А ти сидиш сумна
І зовсім не п'янієш
Від свого вина
Чого,тебе питаю,не п'янієш
Ти?
Я, наприклад, всьо-
Вже не можу йти

І лише співаю, що
Ломится кришталь
Про те, як ми з тобою
Розійшлись, на жаль
І дивлюсь у двоє
Так схоже на яйце
Снесене худобою
Овальноє лице

І ось подумав я
Що ти вже не моя
Зіронька моя
Чому ти не моя
Пробач мені, прости
Що я не можу йти
Бо йти не можу я
Зіронька м ... Читать дальше »

Он вдыхает пыль
Сумрачных комнат
Наполненых бледным
Мерцаньем свечей

Это гость, который
Входит без стука
Одновременно в
Сотни дверей

Не снимая ботинок
Садится за стол
Протирает платком
Носовое пенсне
А когда мы покончим
С жарким вином
Он станет скрипеть
Любовными ложе

Сифилий Венерилович Гонореев
Сифилий Венерилович Гонореев
Сифилий Венерилович Гонореев
Сифилий Венерилович Гонореев

С.В.Г

Но день ото дня его
Становится больше
И чем больше
Тем ближе к времени
Ноль

Словно страницы
Непрочитанной книги
Престол обретает
Наследник и принц

Он вдыхает пыль
Сумрачных комнат
Наполненых бледным
Мерцаньем свечей
Это гость, который
Входит без стука
Одновременно в
Сотни дверей...
Сотни дверей...
Сотны тысяч дверей!

Ми піднімались на дах
До саду телеантен
Назустріч скаженому
Погляду сонця
Нас гостили лайном
Коли ми були вогнем
Труїли іржою
Коли ми - залізо

Ми піднімались на дах
До саду телеантен
Пізнати ту мить
Яка утворює крила
Зображуючи хрест
У дзеркальному склі
Малювала свій шлях
Пензлем шизофренії

В під'їзді із мармуру
Злата і крові
Де кожна сходина
Краде у нас рік
Ми йшли, дивлючись крізь
Стелі прозорі
По той бік життя
Де цвітуть
Сади телеантен

Ми піднімались на дах
До саду телеантен
Назустріч скаженному
Погляду сонця
Ми піднімались на дах
До саду телеантен
На зустріч скаженному
Погляду сонця

Чорні троянди в холодній пустелі
Поряд з якими мертві вовки лежать
Хмари закидують попелом землю,
Де всі так втомились, що їх не впізнать

Це мій сон - жорстоке каміння
Це мій сон - дерева німі
Це мій сон - божевільного мрія
Це мій сон, це мій сон

Люди Чекають за дверима снігів
Хто першим відкриє замерзлий замок,
Але двері забиті, і над світом горить
З тих чорних троянд священний вінок

Це мій сон - жорстоке каміння
Це мій сон - дерева німі
Це мій сон - божевільного мрія
Це мій сон, це мій сон

Какой-то творческий запор
Не знаю, право, что сказать
Всю ночь пытался сочинять
Но выходил чистейший вздор

И этот стих не для меня
Он так похож на оправдание
Чего так требует сознанье
Когда случается херня

А не спеть ли мне песню?
А не спеть

Чудней медиатора
Предмеиа нет!
Если вообще
Медиатор предмет
Купил и тут же
Прячь под жакет
Если не хочешь
Чтоб его простыл след
Медиатор

Он не нужен когда
Ты рисуешь портрет
И когда пришло время
Готовить обед
Он бы так пригодился
Исполнить куплет
Но блин окажется вдруг
Что его больше нет!
Медиатор

И так ты можешь
Рвать планкой
В далекий Тибет
Ты сам себе седьмой
Сам центральный комитет
С честными глазами
В мутной воде
Но получите-распишитесь
Медиатров пакет
Медиатор

Так что бери-ка
Ты лучше дудку, кларнет
И бляха сунь
Ее в попу
Хоть на тысячу лет
И за тысячу лет
Ты не будешь
Знать бед
Медиатор такой
Не надежный предмет
Медиатор